Past Exhibitions

6 лютого 2025 – 27 квітня 202517 серпня

Анже Леччіа, відомий митець сучасного відео- та інсталяційного мистецтва, досліджує теми пам’яті, місця та взаємодії часу і сприйняття. Його роботи спонукають глядачів переосмислити, як образи формують реальність – перспектива, яка набуває особливої актуальності в контексті війни, що триває в Україні.

Багатошарові образи та виразні звукові ландшафти Леччіа занурюють глядачів у чуттєвий досвід, який виходить за межі традиційних наративів. Це глибоко перегукується з візуалізацією війни в Україні, де документування руйнувань і культурних втрат перетворюється на потужне дослідження людської стійкості та пам’яті.

Розмиваючи межі між реальністю та уявою, Леччіа запрошує до роздумів про історію та її багатогранні наративи. В Україні його роботи віддзеркалюють складнощі конфлікту, який кидає виклик офіційній картині, перетворюючи глядачів на свідків світу, що перебуває у скруті. Його мінливі візуальні образи нагадують про крихкість миру та незламну силу людського духу.

Зосередженість Леччіа на ландшафтах також підкреслює мінливість ідентичностей регіонів, що постраждали від війни. Оскільки військовий конфлікт змінює фізичні, культурні та емоційні ландшафти, його мистецтво стає гострою медитацією на тему втрати просторів та ідентичностей, пов’язаних з пам’яттю.

Завдяки своєму інноваційному підходу до часу, пам’яті та ідентичності, творчість Леччіа пропонує життєво важливу лінзу для взаємодії з війною, що триває в Україні. Його мистецтво слугує одночасно і документацією, і рефлексією, підкреслюючи важливу роль творчості у кризові моменти.

Роботи Леччіа виставлялися по всьому світу, зокрема в Музеї сучасного мистецтва Парижа, Центрі Жоржа Помпіду, Музеї Ґуґґенгайма, Documenta в Німеччині, Музеї Сейбу в Токіо та Художньому музеї Хіросіми.

19 грудня 2024 – 23 березня 2025

На цій виставці представлені роботи тринадцяти художників з постійної колекції Музею, які визнають багатогранність і вплив української народної художньої традиції на свою творчу практику, водночас прагнучи до новаторства в дизайні, що поєднує в собі функціональність і красу. Багаті традиції українських декоративних ремесел, включаючи вишивку, ткацтво, різьблення по дереву, скло та гончарство, а також такі народні символи, як дерево життя або писанки, знаходять свої прояви в представлених об’єктах у ретельно трансформованому вигляді, ніби дивлячись крізь сучасну призму. Представлені тут мистці, як з України, так і з діяспори, мають спільну спадщину. Їхні роботи залучають широкий спектр матеріялів, які зазвичай використовуються в сучасному декоративно-прикладному мистецтві: від текстилю до дерева, від кераміки до скла та каменю. 

Ключовим аспектом виставки «Поза межами традиції» є розмаїття жанрів: гобелен веде діялог з філігранними керамічними мисками, абстрактні дерев’яні скульптури розмовляють зі скляними вазами, текстильний витвір сусідує з кам’яною скульптурою з розбитою писанкою. Кожен художник представляє власний унікальний спосіб переосмислення культурної спадщини, щоб продемонструвати нові виміри в сучасному дизайні.

27 вересня 2024 – 19 січня 2025

Ця виставка – це продовження зусиль Українського Музею в сфері деколонізації, яка позиціонує видатних мистців початку 20-го століття в українському просторі. Олександр Архипенко, Давид Бурлюк, Олександр Богомазов, Марія Синякова, Василь Єрмилов, Олекса Грищенко та інші представлені в контексті розвитку українського мистецтва та культури, інновацій і традицій, які протягом десятиліть придушувалися та привласнювалися російським імперіалізмом. Слово “воля” в українській мові – це те саме, що свобода, а також означає силу волі та прагнення до свободи. Це поняття охоплює авангардні рухи в Україні, які сьогодні більше, ніж будь-коли раніше, вириваються з-під впливу російських наративів та брехні. Виставку можна побачити з 27 вересня до 19 січня 2025 року одночасно з виставкою Олександри Екстер Сцена – це світ.

27 вересня 2024 – 19 січня 2025

Український Музей представляє знакову виставку та каталог, присвячені творчості художниці Олександри Екстер. Виставка під назвою Олександра Екстер: Сцена – це світ відкривається 27 вересня 2024 року і триватиме до 19 січня 2025 року. Це перша персональна виставка її робіт у Північній Америці, яка пропонує всебічне дослідження новаторської кар’єри Екстер з 1913 по 1934 рік. На виставці буде представлено понад тридцять живописних полотен і робіт на папері, що висвітлюють її ранні абстракції та авангардний театральний внесок. Завдяки співпраці з українськими та американськими музеями, а також міжнародними приватними колекціонерами, це експозиція заглиблюється у впливовий внесок Екстер у театр і кіно, представляючи як рідкісні, так і знакові твори, улюблені поціновувачами мистецтва по всьому світу.

Ця виставка стала можливою завдяки підтримці спонсорів The Every Page Foundation, Self Reliance New York Federal Credit Union, and Gladys Krieble Delmas.

27 вересня 2024 – 19 січня 2025

UKR|RUS, скульптурна робота Моллі Ґочман, запрошує нас задуматися над катастрофічними людськими жертвами та руйнуванням, котрі спричинені аґресивним імперіялізмом, а також відзначити стійкість українців, їхню багату культурну історію та майбутнє, за яке вони всі боряться. Набуваючи форму українсько-російського кордону, так як він визначений Україною та визнаний міжнародним правом, інсталяція проводить паралелі між фізичними та метафоричними кордонами, досліджує складну динаміку, що існує навколо кордонів, і надає простір для зосередження та рефлексії над нинішньою боротьбою України та її народу.

Створена з використанням переробленої деревини, щебеню та різних видів ґрунтових матеріялів, включно з мармуром, UKR|RUS визнає шрами конфлікту, водночас пропонуючи можливість відбудови та зцілення. На тлі великих геополітичних подій і триваючого вторгнення в Україну, скульптури Ґочман слугують суворим нагадуванням про людські жертви конфлікту і страждання тих, хто опинився під прицілом імперіалізму. Розмістивши різні частини лавок в історично українських громадах Нью-Йорка, UKR|RUS співпрацює з культурними установами та організаціями, які підтримують і демонструють українську культуру, а також проводить з ними спільні програми.

Інсталяція представлена разом із виставками Александра Екстер: Сцена – світ та Воля: Український модернізм.

21 червня – 08 грудня 2024

Ця унікальна виставка сучасних та історичних мап України пропонує відвідувачам рідкісну можливість заглибитися у складну та багату історію країни. Зіставляючи сучасні мапи з мапами минулих століть, виставка сприяє глибшому розумінню того, як змінювалися з плином часу кордони, міста та ландшафти України. Наприклад, простежуючи зміну політичних кордонів України від 1600-х років до сучасної незалежності, можна стати свідком впливу історичних подій, таких як війни, революції та договори, на географічний склад країни.

На виставці також представлені мапи України, які дають уявлення про культурне та етнічне розмаїття країни. Ці мапи підкреслюють розподіл різних етнічних груп, мов та релігій в межах кордонів України, тим самим проливаючи світло на багатий гобелен ідентичностей країни. Крім того, виставка буде доповнена різноманітними рідкісними та сучасними книгами з фокусом на картографію, великі міста та історичні місця України.

Виставка слугує цінним навчальним інструментом, що дозволяє відвідувачам доторкнутися до минулого та сьогодення країни у візуально привабливий спосіб. Сучасні та історичні мапи дають важливий погляд на географічний, політичний та культурний ландшафт України, запрошуючи глядачів дослідити та оцінити складну історію країни.

7 жовтня 2023 – 7 квітня 2024 року

Понад 60 років Марія Примаченко творила мистецтво, що ґрунтувалося на її українському вихованні та бурхливій творчій уяві. Незважаючи на відсутність формальної художньої освіти, Примаченко за ці роки змогла створити широкий спектр творів мистецтва: малюнки, картини, кераміку, ілюстрації та навіть вишиванки. Ще за життя вона була відома своїми яскравими та винахідливими сценами тварин – левів, ведмедів, птахів, коней і дивних бегемотів – покритими буйними, майже психоделічними візерунками, вкритими яскравими кольорами. Серед інших тем – традиційне сільське життя, український пейзаж і квіти. Завжди черпаючи натхнення в сільських традиціях і пізніших снах, Примаченко також включала в свої роботи творчу критику різних драматичних суспільних подій. У середині та наприкінці 20-го століття вона була найулюбленішою художницею України; її роботи з’являлися на поштових марках і навіть на монетах країни.

На виставці в Українському Музеї буде представлено понад 100 картин, унікальні керамічні роботи, вишиванки, дерев’яні тарілки та кілька дитячих ілюстрованих книжок. Виставка підкреслить творчий талант Примаченко та її візіонерську аутсайдерську естетику, глибоко вкорінену в історії традиційного українського сільського декоративно-прикладного мистецтва. Це буде перша виставка мистецтва Примаченка за межами Европи.

2 травня – 1 вересня 2024 року

Український Музей має честь представити виставку “Пітер Гуджар: Ріальто”, що відкриється 2 травня 2024 року. Пітер Гуджар (1934-1987) – це приклад мистецького життя нью-йоркського “давнтавну”. Він народився в сім’ї емігрантів, і його бабуся-українка виховувала його виключно українською мовою до 5 років. Його важке і нестабільне виховання в неблагополучній родині значно вплинуло на його артистизм і бачення, раз Гуджар обрав собі кар’єру фотографа. Він навчався у найкращих фотографів, і його навчання в поєднанні з його особистістю та походженням призвело до потужно зламних і впливових фотографій, які він створив у перші роки своєї кар’єри. Пізніше він пустить своє коріння в самому серці нью-йоркського Іст-Віллідж, також відомого як Українське село, де його зачарує світ перформансу, музики, театру та літератури.

Життя і творчість Пітера Гуджара були синонімом центру Нью-Йорка, якого більше не існує. З 1960-х до 1980-х років Іст-Віллідж був міським “шведським столом”, сповненим творчості та небезпеки, але завжди яскравим і недорогим. Закритий за своєю природою, войовничий за манерою поведінки, начитаний і з широкими зв’язками, Гуджар жив у світі відомого і невідомого. На цій виставці в Українському Музеї буде представлено 75 ранніх фотографій Гуджара – з 1955 по 1969 рік. У фокусі виставки – портрети, сільські пейзажі та міське життя. Проте три важливі вектори або серії, що з’явилися в його творчості в цей період, також будуть вперше детально висвітлені: Саутбері (1957), Флоренція (1958) та Капуцинські катакомби Палермо (1963). Робота Гуджара з Саутбері, штат Коннектикат, присвячена його візиту до Саутберійської навчальної школи для розумово відсталих учнів, яка працює і сьогодні. Фотографії Флоренції, на яких зображено діти з неврологічними порушеннями, були зроблені під час однієї з поїздок Гуджара до Італії. Серія “Катакомби капуцинів” документує ще одну подорож Гуджара, цього разу на Сицилію, де відкриті трупи в катакомбах створюють моторошне видовище, яке висвітлює деякі звичаї та традиції суспільства Палермо з сімнадцятого по дев’ятнадцяте століття.

У своїй лофт-студії в “Українському селі”, розташованій неподалік від різних знакових українських установ, таких як ресторан “Веселка” та Український Музей, Пітер Гуджар зосередився на тих, хто слідував своїм творчим інстинктам і мріяв про успіх у мейнстрімі. Його студія в колишньому театрі ім. Луї Н. Яффе (нині кінотеатр “Віллідж Іст”) була місцем зустрічі (rialto) для оригінальних і яскравих індивідуальностей. Ці ранні фотографії Пітера Гуджара є маловідомим приквелом до його широко обговорюваної та впливової роботи як одного з основоположних фотографів Нью-Йорка.