Встановлення у фойє до 2 червня 2024 року
На фотовиставці Олександра Глядєлова представлені місця та події, задокументовані ним по всій Україні з моменту повномасштабного вторгнення Росії. Знімки слугують своєрідними часовими мітками, що глибоко фіксують руйнування та виживання під час війни, що триває. Глядєлов фіксує міські пейзажі та сільські поселення, часто всього за кілька годин після руйнувань. Його зображення миттєво викликають спогади про травматичні новини з Ірпеня, Бучі, Бородянки, Ізюма, Харкова, Чернігова, Мощуна, Києва, Херсона, Бахмута… Емпатична присутність Глядєлова відчувається у вражаючих сценах життя, що розгортаються у притулках “Охматдиту”, найбільшої дитячої лікарні України; на подвір’ях самотніх селян, які вирішили залишитися і відбудовувати своє господарство; на шляхах евакуації та в місцях розташування військових таборів. Пейзажі на його фотографіях просякнуті історичною скорботою та розумінням, назавжди змінені нав’язаним насильством, подібно до Дніпровського лиману, зображеного на кількох світлинах цієї виставки, де зустрічаються прісна та солона вода.
Олександр Глядєлов народився 1956 року в місті Легниця, Польща, живе і працює в Києві з 1974 року. Закінчив Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”. Його роботи присвячені гуманітарним кризам, дитячій безпритульності, ВІЛ/СНІДу, наркоманії, в’язницям та військовим конфліктам. Протягом багатьох років співпрацював з такими організаціями, як “Лікарі без кордонів”, ЮНЕЙДС, ЮНІСЕФ та багатьма іншими. З 1989 року як незалежний професійний фотожурналіст висвітлював військові конфлікти в Молдові, Нагірному Карабаху, Чечні, Киргизстані, Сомалі, Південному Судані та Україні. Він свідомо фотографує аналоговою камерою на чорно-білу плівку. Глядєлов – лауреат Шевченківської премії 2020 року.
