Озираючись на еволюцію української феміністичної традиції, ця виставка відзначає 100-річчя створення Союзу Українок Америки (СУА) та їхній внесок у світову дипломатію. Назва проєкту відсилає до знакового феміністичного альманаху Перший вінок, який 1887 року об’єднав жінок з українських територій, що на той час перебували під владою Австро-Угорської та Російської імперій. Обов’язки українок за океаном були сформульовані згодом у однойменній промові президентки СУА Олени Лотоцької, написаній для Міжнародного конгресу українок у Станиславові 1934 року.
Від часу заснування у 1925 році СУА долає хвилі міграцій та історичних викликів, доводячи, за словами д-р Марти Кебало, як «феміністична чуттєвість може співіснувати з націоналізмом на відстані». Багато художниць, представлених на виставці, публікувалися в журналі СУА Наше життя. Частина артефактів в експозиції належать до колекції СУА зібраної в 1930-х роках, що стала основою для Українського Музею в Нью Йорку. Твори Галини Мазепи та Лідії Боднар-Балагутрак відсилають до перших благодійних заходів СУА, зокрема допомогу постраждалим від повеней в Карпатах 1927 року. Натюрморти Ірини Гомотюк-Зелик та Христі Оленської нагадують про десятиліття роботи членкинь організації для висвітлення трагедії Голодомору. Картини Олени Кульчицької, Алли Йогансен, Софії Зарицької, Аркадії Оленської-Петришин представлені разом з архівним листуванням з жінками-дисидентками та дружинами політичних в’язнів в Україні за радянських часів є нагодою подумати про зусилля докладені СУА для побудови транснаціональної активістської спільноти. Історичні документи нагадують про представництво СУА на Всесвітніх конференціях у Мехіко (1975) та Копенгагені (1980) ініційованих Організацією Об’єднаних Націй в рамках Десятиліття Жінок, де членкині СУА поширювали інформацію, проводили демонстрації та дискусії на захист жінок-політв’язнів.
Художниці Аліна Тензер та Саша Топольницька представляють покоління, яке прибуло до США в 1990-х роках, коли СУА консультував міжнародні гуманітарні організації з питань пов’язаних з розвитком України після Чорнобильської катастрофи та розпаду СРСР. Їхня творчість представлена поряд з дитячими книжковими ілюстраціями Ярослави Сурмач-Міллс і проводить місток до діяльності СУА в рамках Міжнародного Руху Матерів з метою захисту дітей відповідно до Конвенції ООН про права дитини (1989). Після тривалої адвокаційної роботи на підтримку дітей Чорнобиля, кампанії СУА сьогодні присвячені, зокрема, поверненню українських дітей, викрадених Росією від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
